Земельний кодекс України (Глава 29-37)
3. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів 
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі 
договорів з власниками земельних ділянок. 
  4. Порядок консервації земель встановлюється законодавством 
України. 
  Розділ VII 
  УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ 
  І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ 
  Глава 29 
  Встановлення та зміна меж 
  адміністративно-територіальних утворень 
  Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах 
  1. Межа району, села, селища, міста, району у місті - це 
умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію 
району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. 
  2. Межі району, села, селища, міста, району у місті 
встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які 
розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх 
розвитку, генеральних планів населених пунктів. 
  3. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, 
міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності 
і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх 
вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу. 
  Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та 
  зміну меж адміністративно-територіальних утворень 
  1. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст 
приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради 
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи 
Севастопольської міської рад. 
  2. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ 
приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, 
Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних 
та відповідних сільських, селищних рад. 
  3. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах 
приймається міською радою за поданням відповідних районних у 
містах рад. 
  Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж 
  адміністративно-територіальних утворень 
  Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в 
порядку та відповідно до закону. 
  Стаття 176. Посвідчення меж адміністративно-територіальних 
  утворень 
  1. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються 
державним актом України. 
  2. Форма та порядок видачі державного акта України на межі 
адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною 
Радою України. 
  Глава 30 
  Планування використання земель 
  Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та 
  охорони земель 
  1. Загальнодержавні програми використання та охорони земель 
розробляються з метою забезпечення потреб населення і галузей 
економіки у землі та її раціонального використання і охорони. 
  2. Загальнодержавні програми використання та охорони земель 
розробляються відповідно до програм економічного, 
науково-технічного і соціального розвитку України. 
  3. Загальнодержавні програми використання та охорони земель 
затверджуються Верховною Радою України. 
  Стаття 178. Регіональні програми використання та 
  охорони земель 
  1. Регіональні програми використання та охорони земель 
розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, 
обласними державними адміністраціями і затверджуються Верховною 
Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами. 
  2. Програми використання та охорони земель міст Києва і 
Севастополя розробляються Київською і Севастопольською міськими 
державними адміністраціями та затверджуються відповідними радами. 
  Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель 
  1. Природно-сільськогосподарське районування земель - це 
поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних 
вимог сільськогосподарських культур. 
  2. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою 
для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо 
використання та охорони земель. 
  3. Використання та охорона сільськогосподарських угідь 
здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського 
районування. 
  4. Порядок здійснення природно-сільськогосподарського 
районування визначається Кабінетом Міністрів України. 
  Стаття 180. Зонування земель 
  1. Зонування земель здійснюється у межах населених пунктів. 
  2. При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих 
видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах 
окремих зон відповідно до місцевих правил забудови. 
  3. Зонування земель здійснюється відповідно до закону. 
  Глава 31 
  Землеустрій 
  Стаття 181. Поняття землеустрою 
  Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та 
екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин 
та раціональної організації території 
адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, 
що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і 
розвитку продуктивних сил. 
  Стаття 182. Мета землеустрою 
  Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального 
використання та охорони земель, створенні сприятливого 
екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів. 
  Стаття 183. Завдання землеустрою 
  Основними завданнями землеустрою є: 
  а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого 
перерозподілу земель, формування раціональної системи 
землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у 
розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і 
агросистем; 
  б) інформаційне забезпечення правового, економічного, 
екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних 
відносин на національному, регіональному, локальному, 
господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню 
особливого режиму і умов використання земель; 
  в) встановлення на місцевості меж 
адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим 
природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж 
земельних ділянок власників і землекористувачів; 
  г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, 
організації раціонального використання та охорони земель на 
національному, регіональному, локальному і господарському рівнях; 
  ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із 
створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну 
оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського 
призначення, впровадження прогресивних форм організації управління 
землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення 
земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін; 
  д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню 
природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, 
рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних 
угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, 
вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення 
промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів 
деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, 
попередженню інших негативних явищ; 
  е) організація територій несільськогосподарських підприємств, 
організацій і установ з метою створення умов ефективного 
землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель. 
  Стаття 184. Зміст землеустрою 
  Землеустрій передбачає: 
  а) встановлення (відновлення) на місцевості меж 
адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і 
землекористувань; 
  б) розробку загальнодержавної і регіональних програм 
використання та охорони земель; 
  в) складання схем землеустрою, розроблення 
техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель 
відповідних адміністративно-територіальних утворень; 
  г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими 
природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; 
  ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і 
землекористувань та створення нових; 
  д) складання проектів відведення земельних ділянок; 
  е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних 
ділянок; 
  є) підготовку документів, що посвідчують право власності або 
право користування землею; 
  ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують 
еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а 
також розроблення заходів щодо охорони земель; 
  з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної 
з використанням та охороною земель; 
  и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з 
використання та охорони земель; 
  і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, 
ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель. 
  Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою 
  1. Землеустрій здійснюється державними та іншими 
землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету 
України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а 
також коштів громадян та юридичних осіб. 
  2. Землеустрій здійснюється відповідно до закону. 
  Стаття 186. Розгляд і затвердження землевпорядної 
  документації 
  1. Розгляд і затвердження землевпорядної документації 
проводиться в такому порядку: 
  а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування 
використання та охорони земель і схеми землеустрою після 
погодження їх у встановленому порядку розглядаються і 
затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами 
місцевого самоврядування; 
  б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань 
після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і 
затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами 
місцевого самоврядування; 
  в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної 
чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади 
або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають 
земельні ділянки; 
  г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, 
установ і організацій, особистих селянських, фермерських 
господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими 
радами або районними державними адміністраціями розглядаються і 
затверджуються власниками землі або землекористувачами; 
  ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, 
докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх 
використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих 
проектів. 
  2. Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з 
питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, 
органів місцевого самоврядування або власників землі та 
землекористувачів, які затвердили ці проекти. 
  3. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти 
землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з 
питань використання і охорони земель, реформування земельних 
відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань 
використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка 
здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону. 
  Глава 32 
  Контроль за використанням та охороною земель 
  Стаття 187. Завдання контролю за використанням та 
  охороною земель 
  Контроль за використанням та охороною земель полягає в 
забезпеченні додержання органами державної влади, органами 
місцевого самоврядування, підприємствами, установами, 
організаціями і громадянами земельного законодавства України. 
  Стаття 188. Державний контроль за використанням та 
  охороною земель 
  1. Державний контроль за використанням та охороною земель 
здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних 
ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону 
земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та 
природних ресурсів. 
  2. Порядок здійснення державного контролю за використанням та 
охороною земель встановлюється законом. 
  Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та 
  охороною земель 
  Самоврядний контроль за використанням та охороною земель 
здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та 
обласними радами. 
  Стаття 190. Громадський контроль за використанням та 
  охороною земель 
  Громадський контроль за використанням та охороною земель 
здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються 
відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі 
положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по 
земельних ресурсах. 
  Глава 33 
  Моніторинг земель 
  Стаття 191. Призначення моніторингу земель 
  1. Моніторинг земель - це система спостереження за станом 
земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення 
та ліквідації наслідків негативних процесів. 
  2. У системі моніторингу земель проводиться збирання, 
оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан 
земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих 
рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним 
змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. 
  3. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи 
моніторингу довкілля. 
  4. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій 
моніторинг земель може бути національним, регіональним і 
локальним. 
  5. Ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими 
органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань 
екології та природних ресурсів. 
  6. Порядок проведення моніторингу земель встановлюється 
Кабінетом Міністрів України. 
  Стаття 192. Завдання моніторингу земель 
  Основними завданнями моніторингу земель є прогноз 
еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою 
запобігання або усунення дії негативних процесів. 
  Глава 34 
  Державний земельний кадастр 
  Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру 
  1. Державний земельний кадастр - це єдина державна система 
земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання 
факту виникнення або припинення права власності і права 
користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей 
і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, 
їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну 
характеристику, розподіл серед власників землі та 
землекористувачів. 
  2. Державний земельний кадастр є основою для ведення 
кадастрів інших природних ресурсів. 
  Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру 
  Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення 
необхідною інформацією органів державної влади та органів 
місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і 
організацій, а також громадян з метою регулювання земельних 
відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення 
розміру плати за землю і цінності земель у складі природних 
ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, 
економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та 
проектів землеустрою. 
  Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру 
  Основними завданнями ведення державного земельного кадастру 
є: 
  а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; 
  б) застосування єдиної системи просторових координат та 
системи ідентифікації земельних ділянок; 
  в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової 
інформації та її достовірності. 
  Стаття 196. Складові частини державного земельного кадастру 
  Державний земельний кадастр включає: 
  а) кадастрове зонування; 
  б) кадастрові зйомки; 
  в) бонітування ґрунтів; 
  г) економічну оцінку земель; 
  ґ) грошову оцінку земельних ділянок; 
  д) державну реєстрацію земельних ділянок; 
  е) облік кількості та якості земель. 
  Стаття 197. Кадастрове зонування 
  Кадастрове зонування включає встановлення: 
  а) місця розташування обмежень щодо використання земель; 
  б) меж кадастрових зон та кварталів; 
  в) меж оціночних районів та зон; 
  г) кадастрових номерів (території 
адміністративно-територіальної одиниці). 
  Стаття 198. Кадастрові зйомки 
  1. Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для 
визначення та відновлення меж земельних ділянок. 
  2. Кадастрова зйомка включає: 
  а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; 
  б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та 
землекористувачами; 
  в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; 
  г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять 
обтяження та обмеження щодо використання землі; 
  ґ) виготовлення кадастрового плану. 
  Стаття 199. Бонітування ґрунтів 
  1. Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів 
за їх основними природними властивостями, які мають сталий 
характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських 
культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах. 
  2. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. 
Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають 
найбільшу природну продуктивність. 
  Стаття 200. Економічна оцінка земель 
  1. Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного 
ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві 
та як просторового базису в суспільному виробництві за 
показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність 
їх використання та дохідність з одиниці площі. 
  2. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться 
для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані 
економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної 
ділянки різного цільового призначення. 
  3. Економічна оцінка земель визначається в умовних 
кадастрових гектарах або у грошовому виразі. 
  Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок 
  1. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній 
основі. 
  2. Залежно від призначення та порядку проведення грошова 
оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. 
  3. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок 
використовується для визначення розміру земельного податку, втрат 
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, 
економічного стимулювання раціонального використання та охорони 
земель тощо. 
  4. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні 
цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. 
  5. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, 
яка затверджується Кабінетом Міністрів України. 
  Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок 
  1. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у 
складі державного реєстру земель. 
  2. Державний реєстр земель складається з двох частин: 
  а) книги записів реєстрації державних актів на право 
власності на землю та на право постійного користування землею, 
договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів 
земельних ділянок; 
  б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну 
ділянку. 
  Стаття 203. Облік кількості та якості земель 
  1. Облік кількості земель відображає відомості, які 
характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. 
  2. Облік якості земель відображає відомості, які 
характеризують земельні угіддя за природними властивостями та 
набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за 
ступенем забруднення ґрунтів. 
  Стаття 204. Порядок ведення державного земельного кадастру 
  1. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом 
виконавчої влади з питань земельних ресурсів. 
  2. Порядок ведення державного земельного кадастру 
встановлюється законом. 
  Глава 35 
  Економічне стимулювання раціонального 
  використання та охорони земель 
  Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального 
  використання та охорони земель 
  1. Економічне стимулювання раціонального використання та 
охорони земель включає: 
  а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та 
юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, 
передбачені загальнодержавними та регіональними програмами 
використання і охорони земель; 
  б) виділення коштів державного або місцевого бюджету 
громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану 
земель, порушених не з їх вини; 
  в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у 
стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану 
згідно з державними та регіональними програмами; 
  г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників 
землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації 
деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх 
вини. 
  Стаття 206. Плата за землю 
  1. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за 
землю є земельна ділянка. 
  2. Плата за землю справляється відповідно до закону. 
  Глава 36 
  Відшкодування втрат сільськогосподарського 
  та лісогосподарського виробництва 
  Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського 
  та лісогосподарського виробництва 
  1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського 
виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових 
земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у 
землекористуванні та погіршенням якості земель. 
  2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських 
угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, 
пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу 
виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок 
вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із 
сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. 
  3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням 
прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, 
або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, 
спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів 
місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з 
виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і 
чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення 
охоронних, санітарних та інших захисних зон. 
  4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського 
виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків 
власникам землі та землекористувачам. 
  5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського 
виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом 
Міністрів України. 
  Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат 
  сільськогосподарського та лісогосподарського 
  виробництва 
  1. Від відшкодування втрат сільськогосподарського і 
лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні 
особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, 
дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, 
культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, 
державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд 
релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, 
протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під 
будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських 
будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів 
сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських 
підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови 
повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього 
використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду. 
  2. Здійснення внутрігосподарського будівництва 
сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, 
організаціями, установами, а також громадянами провадиться без 
відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського 
виробництва. 
  Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку 
  відшкодування втрат сільськогосподарського 
  і лісогосподарського виробництва 
  ( Дію частини першої статті 209 зупинено на 2002 рік в 
частині спрямування коштів, що надходять у порядку відшкодування 
втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, 
Автономній Республіці Крим, обласним, Київській та 
Севастопольській міським радам згідно із Законом N 2905-III 
( 2905-14 ) від 20.12.2001 ) 1. Втрати сільськогосподарського і 
лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням 
сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, 
підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки 
відповідних місцевих рад у таких розмірах: 
  Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25 відсотків; 
  районним радам - 15 відсотків; 
  міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків, міським 
радам Києва та Севастополя - 100 відсотків. 
  2. Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат 
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, 
використовуються виключно на освоєння земель для 
сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення 
відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених 
програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші 
цілі не допускається. 
  Розділ VIII 
  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ 
  ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 
  Глава 37 
  Відповідальність за порушення 
  земельного законодавства 
  Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок 
  Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку 
купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних 
ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.
{ Стаття 210 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V 
( 997-16 ) від 27.04.2007 } 
  Стаття 211. Відповідальність за порушення 
  земельного законодавства 
  1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, 
адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до 
законодавства за такі порушення: 
  а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; 
  б) самовільне зайняття земельних ділянок; 
  в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх 
забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними 
водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; 
  г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію 
об'єктів, що негативно впливають на стан земель; 
  ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим 
призначенням; 
  д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або 
невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для 
використання за призначенням; 
  е) знищення межових знаків; 
  є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних 
про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; 
  ж) непроведення рекультивації порушених земель; 
  з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних 
споруд, захисних насаджень; 
  и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого 
шару ґрунту; 
  і) самовільне відхилення від проектів землеустрою; 
  ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та 
подання недостовірної інформації щодо них; 
  й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних 
ділянок. 
  2. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші 
порушення земельного законодавства. 
  Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок 
  1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню 
власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, 
понесених за час незаконного користування ними. 
  2. Приведення земельних ділянок у придатний для використання 
стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється 
за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли 
земельні ділянки. 
  3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок 
провадиться за рішенням суду. 
  Розділ IX 
  ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 
  1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 року. 
  2. Визнати таким, що втратив чинність, Земельний кодекс 
України ( 561-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 10, 
ст. 98; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 25, ст. 354; 
1993 р., N 10, ст. 79, N 26, ст. 276; 1999 р., N 18, ст. 138; 
2000 р., N 39, ст. 333). 
  3. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до 
набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить 
цьому Кодексу. 
  4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк після 
опублікування цього Кодексу: 
  а) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України та 
Президенту України пропозиції про внесення змін до законодавчих 
актів, що випливають із цього Кодексу; 
  б) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із 
цим Кодексом; 
  в) розробити нормативно-правові акти, передбачені цим 
Кодексом, у тому числі проекти законів про землеустрій, про 
державний земельний кадастр, про оцінку земель, про охорону 
земель, про розмежування земель права державної та комунальної 
власності, про державний земельний (іпотечний) банк, про ринок 
землі, про визначення правових засад вилучення земель права 
приватної власності тощо; 
  г) забезпечити прийняття центральними органами виконавчої 
влади України нормативно-правових актів, передбачених цим 
Кодексом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів, 
що суперечать цьому Кодексу; 
  ґ) вжити заходів щодо забезпечення потреб вчителів, лікарів, 
інших працівників соціальної сфери, що проживають у сільській 
місцевості, а також громадян, які постраждали внаслідок 
Чорнобильської катастрофи та евакуйовані із зони відчуження, 
переселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони 
гарантованого добровільного відселення, які проживають у сільській 
місцевості, у земельних ділянках для ведення особистого 
селянського господарства і садівництва у межах норм безплатної 
приватизації, а також для городництва і сінокосіння за рахунок 
земель запасу та резервного фонду; 
  д) вирішити питання в установленому порядку про введення 
посад інженерів-землевпорядників у штати сільських, селищних рад 
та організацію державних відділів (управлінь) земельних ресурсів у 
міських радах; 
  е) визначити потреби наукових установ та навчальних закладів 
у земельних ділянках для проведення наукових досліджень, 
вирощування елітного насіннєвого матеріалу, потреб племінного 
поголів'я худоби у кормах, здійснення навчального процесу і 
вирішити питання щодо земель наукових установ та навчальних 
закладів, які можуть бути передані для іншого використання; 
  є) розробити та затвердити методику експертної грошової 
оцінки земель сільськогосподарського призначення. 
  5. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів 
Автономної Республіки Крим привести свої нормативно-правові акти у 
відповідність з цим Кодексом. 
  6. Кабінету Міністрів України створити Державний земельний 
(іпотечний) банк з відповідною інфраструктурою та запровадити 
державну реєстрацію прав на землю відповідно до статті 202 цього 
Кодексу. 
  Розділ X 
  ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 
  1. Рішення про надання в користування земельних ділянок, а 
також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними 
органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, 
підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. 
  2. Клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не 
вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються 
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування 
відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог 
цього Кодексу. 
  3. У випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до 
введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання 
земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження 
строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, 
що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом. 
  4. Матеріали погодження питань, пов'язаних з вилученням 
(викупом) земель, щодо яких на момент введення в дію цього Кодексу 
не прийнято відповідних рішень, підлягають розгляду відповідно до 
цього Кодексу. 
  5. Право на проведення розвідувальних робіт на земельних 
ділянках за дозволами, одержаними до введення в дію цього Кодексу, 
зберігається до закінчення строку, обумовленого дозволами. 
  ( Положення пункту 6 розділу X втрачають чинність, як такі, 
що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в 
частині зобов'язання переоформити право постійного користування 
земельною ділянкою на право власності або право оренди без 
відповідного законодавчого, організаційного та фінансового 
забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005 
( v005p710-05 ) від 22.09.2005 ) 6. Громадяни та юридичні особи, 
які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим 
Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 
2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або 
право оренди на них. ( Абзац перший пункту 6 розділу X із змінами, 
внесеними згідно із Законом N 2059-IV ( 2059-15 ) від 06.10.2004 ) 
  При переоформленні права постійного користування земельними 
ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) 
господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається 
селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При 
цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен 
перевищувати розміру земельного податку. 
  7. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у 
тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні 
ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим 
законодавством, зберігають права на ці ділянки. 
  8. Сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію 
цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори 
оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити 
землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, 
необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на 
місцевості), видачі їх власникам державних актів на право 
власності на землю та оплатити виконання таких робіт. 
Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду 
земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у 
договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням 
сторін, на інший строк. 
  Члени колективних сільськогосподарських підприємств, 
сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських 
акціонерних товариств та працівники державних і комунальних 
закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на 
території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на 
час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні 
ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають 
право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 
118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах 
право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у 
товаристві, а також пенсіонери з їх числа. ( Пункт 8 розділу X 
доповнено абзацом згідно із Законом N 675-IV ( 675-15 ) від 
03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1694-IV 
( 1694-15 ) від 20.04.2004 ) 
  При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються 
сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель 
державної чи комунальної власності або які на час набрання 
чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на 
праві колективної власності чи перебували у постійному 
користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації 
або залишаються у державній чи комунальній власності відп